На лузі Господньому: збірник християнської поезії/ укладач Г. Кирієнко. – Львів: «Свічадо», 2007.
Запропонований збірник християнської поезії – унікальне видання. Це спроба донести до читача соборне слово сучасних українських поетів-християн, звернене до Бога. У книжці зібрано молитви, славослів’я, медитації, плачі, вірші до свят.
ХРИСТИЯНСТВО Й ПОЕЗІЯ
Можливо, мені варто було б відразу почати з розповіді про книжку, бо, власне, саме таку мету я й мала. Але гостре бажання стати на захист поезії, так несправедливо загнаної десь на задвірки сучасної культури, примушує мене дещо відволіктися у бік загальних роздумів. Сподіваюся, читач мене зрозуміє.
Відразу висловлю свою позицію: я вважаю поезію одним із проявів Божественної дії. Акт творення Богом світу – цілком поетичний акт. Я не здивуюся, якщо у Царстві Небесному спілкуються віршованою мовою. Гадаєте, я перебільшую? Тоді розгорніть Святе Письмо й переконайтеся на власні очі: Псалми Давида, Пісня пісень, Пісня Дебори – це тільки те, що відразу впадає у вічі. Але мова Біблії взагалі наскрізь пронизана поезією – згадайте хоча б притчу Господа про лілеї, Його плач над Єрусалимом, притчу про Доброго Пастиря. Перелічувати можна до безкінечності.
Поезія – це краса, вилив сердечних почуттів і водночас чіткий математичний розрахунок. Поезія – це музика слів. Поезія – всуціль гармонійна. Порівняти поезію я можу лише з квітами. Й ось поезія дедалі менше цікавить світ. Принаймні нам нав’язливо торочать про це на кожному книговидавничому перехресті. Але, знаєте, порівняльна статистика продажів детективів і поетичних збірників мене ні в чому не переконує, окрім того, що наш світ хворий. Світ важко хворий, бо його полишає краса. І ми, християни, не повинні байдуже споглядати, як спотворюється чудесне буття, дане нам Богом. Ми маємо виховувати в собі смак до поезії, тому що це входить до курсу дисциплін на факультеті «Як стати новою людиною». Ми маємо допомогти Богові очистити наше серце від бруду і впустити туди красу. І навчити цього інших. Власне, я вважаю, що кожний християнин має врешті стати поетом – навіть якщо він не напише за життя жодного поетичного рядка.
А тепер про збірник християнської поезії. Ніякого поетичного збірника я не планувала. Від початку виникла ідея створення книжки християнських казок. Я звернулася по допомогу до колег «по цеху», і мені стали надсилати тексти. Не тільки казки – різне. І віршів в мене збиралося дедалі більше. Вони хвилювали серце і сповнювали його радісним здивуванням: як по-різному можна висловити свою любов до Бога, які ми різні, як чудово, що всі ми такі різні, як чудово, що всі ми – Божі діти! І мені так захотілося поділитися з іншими цим радісним відкриттям, що я зрозуміла: першим буде впорядковано саме збірник християнської поезії. Далі почалися суцільні чудеса – чудеса віднайдення нових авторів, чудеса спілкування й відкриття душевної краси. Особливо я хочу подякувати за підтримку й допомогу Зої Жук і Галині Кирпі. Без них у мене нічого не вийшло б. Активно допомагала у пошуку гарних віршів також Юлія Шутенко. За це їй теж моє щире спасибі.
Ось результатом такої співпраці й стало те, що у збірнику зібрано твори високого рівня майстерності. Водночас вірші дуже різні за стилем: одні з них написані у строгій класичній манері, другі – вишукано-модернові, треті – простенькі, як пісня синички. Тобто у книжці можна знайти поезії на будь-який смак. Це зроблено навмисне і не має нічого спільного з какофонією, так само, як не може бути какофонією лісовий хор птахів або різнотрав’я квітучої луки. Саме такий широкий діапазон і породжує те радісне здивування, про яке я писала. Отже, у збірнику ви знайдете вірші Віри Вовк, Дмитра Чередниченка, Зоряни Живки, Олесі Мамчич, Оксани Максимчук, Лесі Храпливої, Галини Кирпи, Юлії Дмитренко та багатьох інших сучасних українських поетів. Окрасою збірника є також переклади з давньоірландської віршів ченців VIII –XI ст., майстерно виконані Віктором Заславським. Загалом в книжці представлено поезії 26 авторів. Окремим підрозділом виділено вірші до свят. Тож у разі потреби їх не доведеться вишукувати по всій книжці.
Одним із чудес стало й таке: відоме видавництво, що ні за жодних обставин не друкувало поезії, взялося за цей ризикований проект. Звичайно, воно не може йти на надто великий ризик, тому робить пробний наклад. Він дуже маленький – 300 примірників. Власне, збірник відразу стане бібліографічною рідкістю. Ні, не цього я прагла, коли бралася за його впорядкування! І ось я звертаюся до всіх чулих сердець. Підтримайте проект! Станьте його співавторами! Допоможіть донести збірник хвали нашому Творцю до спраглих краси! Хай вони дізнаються, що краса не вмерла, що вона посеред нас! Ми можемо сприяти повторному виданню вже більшим накладом – 1-3 тис. примірників. Для цього треба лишень активно замовляти збірник у видавництві «Свічадо».
І ще дещо важливе. Упорядковуючи збірник, я зумисне уникала конфесійної заангажованості. Мені хотілося піднести його над усіма розбіжностями й непорозуміннями, показати, що нас усіх єднає любов до Бога й Божа любов до нас. Любов стоїть понад усім, в любові до Христа – наше спасіння. Це найсвятіша істина. І ми просто зобов’язані зробити крок назустріч одне одному! Крім того, добірка віршів молодих поетів, які славлять Бога мовою найсучасніших стилів, є альтернативою постмодерному відчаю, що, як пошесть, поширився в нашій літературі.
Зараз книжка у видавничій роботі: ілюстрування, верстка, друк. (Сподіваюся, це буде подарункове видання.) До книгарень вона надійде десь у жовтні, можливо, на початку листопада. Також із листопада її можна буде замовити поштою через сайт видавництва http://www.svichado.com. На сайті корисну інформацію знайдуть для себе й гуртові покупці.
Після виходу книжки у світ наша ініціативна група, в яку входить дехто з авторів збірника, готова до проведення презентаційних заходів у м. Києві – у бібліотеках, церквах, клубах тощо. Ваші пропозиції ви можете надсилати на мою адресу: pilot-z@ ukr.net .
Галина Манів,
Київ,Україна
Друзі,хто хоче мати збірку моїх віршів, звертайтеся на мій е-мейл.У середині травня вона вийде з друку. Про всяк випадок повідомляю ,це поезія православного спрямування. e-mail автора:pilot-z@ukr.net
Прочитано 20552 раза. Голосов 6. Средняя оценка: 4,67
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Я радію,що буде така книга!!!І що вона міжконфесійна,бо Бог дивиться на серце...Я вірю, що поетите славослов'я-це дар Духа Святого!!! І навіть якщо світ не сприймає християнської поезії, то це не значить,що її не треба писати і друкувати.Я думаю,що Сам Господь поклав Вам,Галино,на серце видання такої книги.Будьте благословенні.
Бублик Валентина - Радосинь
2011-12-10 20:58:35
Низький уклін тобі Галино
Від мене ,дочки з сином,
Ти сильна жінка - працьовита,
Ця книга буде як молитва!
Проза : Забытые Двери - Fylhbfyjd Gfdtk Не совсем в формат сайта.История создания такова 6долго и упорно пытался пробить рубрику "Мегаполис в печатном издании,на Родине не приняли,просил случайных знакомых передать в издания их города,но ответа не поступало,пробивался через коммерческие издания ,отчего приходилось работать сутки через день,недавно послал в листудию "Белкин " с нижеследующей исповедью:
Исповедь Фореста Гампа
Повторю телефон Димы. Не знаю настолько уж он знаменит вм вашем
> ВУЗе ,сколь себя обрисовывает...89272864201.Познакомились мы так:
> работал на заводе ,сходил с ума от первой поздней любви (в
> 22!!!года),писал на станке безграмотные стихи и брал дни в счёт отпуска для поездок на историческую Родину. Услышал ,что некто Дима Першин устраивает вечер памяти
> поэта-земляка Седова. У Александра Палыча Седова трагическая
> судьба-выкормыш А Н Калашникова ,будучи актёром ,он много колесил по
> стране ,потом оказался на Родине ,спился ,опустился до ДД на базарном
> радио ,к 40 ни семьи ,ни кола ,ни двора ,накушался таблеток ,опочил ,
> горя не выдержала старуха -мать ,выносили 2 гроба .Известности поэта
> он не сыскал и после смерти ,вспоминают лишь кучка людей. Я долго
> искал сборник этого автора ,удалось купить брачок в
> типографии. Читая ,плакал :я нал уже какие эмоции порождают подобные
> строки. Потом узнаю ,Дима устраивает литобъеденение . Сходил, не
> привычный к подобному ,чувствовал себя не в своей тарелке: какие -то
> старики обсуждают стихи о УХЕ ИЗ КОТА .Дима предложил поступать в
> Литературный ,разбередив старые раны – ведь мечтал об этом с д\с . А тут у меня начались домашние
> проблемы ,больницы. За это время сей литсоюз распался. Одного старика
> муж сей пихал в местный журнал ,со мной занимался по субботам ,пихая в
> Литературный. Группу инв-ти я не получил -не было взяток ,устроиться
> со справкой на лёгкий труд -нереально ,первая любовь не и без моей помощи поступила в медучилище и вышла замуж ,а я оказался в Церкви, где один священник посулил помощь в получении образования. В это время
> он поминал Бикмуллина (мужик пахал на мебельном комбинате ,после
> смерти выяснилось, что -академик. Вроде ,его труд защитили как
> диссертацию ,а потом издали книгой под чужим именем, вроде выпивал от
> этого, а потом сердце не выдержало.)На этом вечере познакомился с
> Лёшей Куприяновым -я давно предлагал Диме пообщаться с ним, но тот
> орал, что рабочие- быдло, мордовский эпос в зачаточном
> состоянии, православные –лукавые ,а в самиздате 90х все
> графоманы ,а я –эгоист ,фаталист и интроверт. Мнение ,что написание некрологов коммерчески выгодно меня
> коробило Раз так достал, что я читаю ненужную литературу, что я
> приволок ему кипу своих книг- Золю, Бальзака и Стельмаха "Думу о
> тебе",после чего он стал их читать. А меня познакомил С
> произведениями Саши Соколова И вот Дима, обозначающий меня
> эгоистом, интровертом ,шизофреником, достоевским и прочая заявляется ,в
> Храм, выдёргивает меня во время службы из Алтаря ,обозначает
> мракобесом, упрямым мордвином ,пугает депрессией, что Церковь меня испортит, там всех пугают адом придирается к
> обуви. потом заявляется через 3дня с думой, что мне надо в
> семинарию. Потом в день когда мне надо было уже быть в Литературном
> через общую знакомую интересовался моей судьбой .НО то что он
> отправил оказалось не добирающем положенного объёма, а он любил в моих
> строках выдёргивать любые зачатки духовного. Я заработал, послал то что сам
> хочу и как хочу -и прошёл...Тут умер священник ,отчего я не поехал в Москву после вызова из Литературного. У гроба его мы встретились с Димой , тогда ещё с косичкой. Я не поехал и после второго вызова –всё надеялся, не смотря на отсутствие возможностей ,сперва чего –то достичь. Потом мы не виделись. я полностью был в
> ауре православия -и то было самым лучшим временем моей жизни. Видел
> его редко и случайно, знал что в музыкалке ставит голос, раскручивает
> свою группу .У мызшколы советовал о снятии полдома у старухе в Пензе и устроиться педагогом ,а ещё искренне радовался,что я не испорчен Церковью .А я уже побывал в Монастыре,где не получил благословения на творчество,пытался уйти из Церкви и написал психологическую работу (www.serbin1.narod.ru ),кою, не смотря на заверения препода никуда до сих пор не пристроил, ибо это считается неугодным Богу. Раз пересёкся с ним на квартире его мамы, где он жил
> после нового развода ,он вспоминал мою обувь, из-за которой на меня не
> посмотрят девушки. Знал бы как смотрели когда в дедовых обносках
> ходил до 20 лет...Дима продолжал ставить театральные зрелища ,на которые я не ходил, т. к. чувствую себя в подобной атмосфере не в своей тарелке. А потом окончательно ушёл из Церкви ,т .к. там пытались склонить на свою сторону ,а я не хотел отрекаться от творчества. Дальше я болтался по городу. Тут предложили это место
> корреспондента , хотелось заявит о нём ,встретились Он позвонил в
> редакцию и наорал в трубку .Рассказывал о первых шагах в инете, звал
> с собой. Написанную статью он привычно потерял, написал новую .Многим
> людям рекомендовал его, да весь литгород тащил за свой счёт в сеть .Но
> у Димы ежедневно меняется мнение .Он ничего не помнит -2жена как -то
> его стабилизировала ,а сейчас некому. Ходил я каждый день в этот
> салон и рассказывал адресатам, какие проблемы не позволяют переслать
> Диме свои вирши .А б\п он и не будет. Он восстанавливал литклуб
> ,скачивал материалы ,находил идеи -он терял и забывал Пошёл потом на
> мойку .Надеясь, что пробью рубрики о таких Димах в молодёжках и буду получать гонорары
,да их порадую ,Дим этих.. После Церкви я ,вообще, долго болтался по низко оплачиваемым работёнкам ,на которые не каждый и пойдёт. Иногда я не мог даже содержать майл , не раз закрывал ящик и пользовался обычной почтой. Зряплата когда не дотягивала и до 1- 2 тысяч рублей, сшибал в Церкви, но тупо тратился на сеть ,пытаясь выйти на диаспору афророссиян и самиздатчиков 90х,что разбегались от меня как от бабайки дети. Нередко меня убеждали, что мои попытки чего –то достичь нереальны ,а я продолжал идти вперёд. Так однажды я узнал о Иноке Всеволоде и долго надеялся, что он поможет пробиться в творчестве ,что ,конечно же ,не кормит ,а разоряет, особенно когда комп недоступнее летающей тарелки. Зашивался ,звонил ему чуть не каждый день, просил передать фото
> для оформления наборщикам, не пришёл ,в салоне подготовил папку, где
> разжевал куда и что ,не пришёл .»З.Двери» вышли на Кружевах
> -предъявил ,что ничего не показывал Потом издал уже без оформления в
> Крае Городов, отнёс его маме экз ,он его потерял. После мойки оказался в Пту,выходило меньше поди даже500 в месяц .В это время переписывался с одной девчонкой ,долго и подробно. И даже пригласил в Дивеево. Но она видела это смешным и глупым, обозначала меня наивным, эгоистом, говорила ,что использую людей и что она – не цветочек аленький и согласна пойти официанткой в ночной клуб, чтоб быть честнее. Но она ,не подозревая, вернула меня в Храм, откуда я ушёл и как прихожанин. Потом, ковыряясь в церковной грядке ,я встречу девушку, что из- за проблем с трудоустройством долго отирается при Храме за паёк. Мне она западёт душевными качествами .Однажды мы долго будем стоять в подъезде, она будет рассказывать скольких ухожёров отшила ,т. к. мечтает стать монахиней, и лишь тогда я пойму насколько смешно и глупо выглядел в переписке ,которую прекратил, кстати, пытаясь в очередной раз вернуться в духовное русло. Потом стал видеть его, Диму,
> в Храме ,где он говорил ,что...в следующей жизни будет монахом. Появление его, почти лысого, спустя года три, для меня было неожиданностью. Я попросил его сканировать фото свои для Белкина, он как всегда пообещал ,потом забыл и не захотел оформлять мой текст. Так что – на прямую к нему .Просил
> оформление послать Вам, проигнорировал ,в воскресение поцапались ,а в
> понедельник подобрал меня к себе поговорить. Учил жизни ,не давал договорить ,привычно не мог выслушать ,а я был, не смотря на хроническую трезвенность ,впервые и, надеюсь , в последний раз выпимши и мне было херово –одна девчонка брала для своего сайта мои рукописи ,а теперь из не найду
> и сватал какую-то пухленькую массажистку, а у меня ,стоит увидеть на ульце ту первую любовь по –прежнему предательски ёкает сердечко ,да и согласен остаться один или привезти с отцовой деревни девчонку из неблагополучной семьи, лишь бы за писанину не стучала сковородкой по башке. Журил что я никогда не буду классиком и сам не знаю чего хочу ,что не пишу в местную
> прессу ,где за месяц дают 700 рублей. Но это не мой уровень ,и я вырос из этих штанов
